Хрест - символ Дерева Життя

Хрест - символ Дерева Життя; "світової осі"; поєднання двох протилежностей; союзу духовного принципу і принципу світу явищ; страждань, муки, боротьби; світла; агонізуючої болі життя; творіння та знищення /символіка розп'яття/; Логоса, Слова, боголюдини; перемоги життя над смертю; перетину Небесного і земного /у християнстві/; спасіння через страждання.
За даними А.Голана, культ хреста був відомий ще у 7 тис. до Різдва Христового в Сірії, Ірані, Турції. У 5-4 тис. до н.е. хрест поширився у Європі. Віддавна хрест був язичницьким символом, який носили на грудях єгиптяни, ассірійці, етруски, індійці, народи Африки, Океанії. Як християнська емблема, причому узаконена церквою, він утвердився лише у 4 столітті н.е.
Вчені називають різні витоки символіки хреста. Найпоширенішими є думки, що він символізував сонце, перехрестя, світове дерево, чотири сторони світу. Існує теорія, що прообразом хреста було схематичне зображення птаха, дерев'яний пристрій для добування вогню /два шматки дерева складені навхрест, які терли один об одного/.
Різні за формою хрести мали й різну символіку. Напр., Андріївський хрест означав союз Верхнього та Нижнього світів, грецький /свастика/ - шлях периферійних сил, розвиток; хрест із півмісяцями на кінцях - чотири фази місяця. Хрест у вигляді літери Т уособлював рівновагу протилежних принципів, був знаком посвячених.
Загальне значення хреста - це поєднання протилежностей: позитивного /вертикального/ з негативним /горизонтальним/, вищого з нижчим, життя та смерті /Керлот Х. Словарь символов... - С.271/.
Головною ідеєю розп'яття на хресті є "переживання сутності антагонізму", агонізуючий біль життя, творення і знищення.
Православ'я тлумачить хрест як "знаряддя рятівної смерті Господа нашого Ісуса Христа, символ Нового заповіту, символ перемоги над смертю, перетину небесного і земного, що знаменує предковічну таїну створення всесвіту" /Наст.кн. - Т.4. - С.725/.
На Україні хрест був зовнішнім знаком приналежності людини до християнської віри, магічним оберегом від хвороб, нещасть. Перед початком кожної справи треба було перехреститися. Це ж саме робили, почувши перший грім, побачивши місяць-молодик та ін. На Гуцульщині вивішували дерев'яні хрестики на воротах, колодязях, дверях як оберіг. "Одночасно виготовляли воскові хрестики, які прикріплювали на всі стіни і сволок у хаті, до хліва, стайні і навіть на роги худоби. На мисках, горщиках малювали крейдою теж хрести, щоб чорти і відьми не могли протягом року зашкодити людині і худобі... З метою відвернення епідемій у деяких селах /в чотирьох його кінцях/ ставили осикові хрести /Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. - С.261-262/.
Поширеним видом орнаменту, вишивки, писанок, культових, обрядових предметів на Україні був саме хрест. Пекли навіть хрестопоклонний хліб, що формою нагадував хрест.
О.Потапенко.
Хустка /хустина/ - символ прихильності, любові; переходу в інший соціальний стан; вірності в коханні; прощання, скорботи; матері; квітучої душі українки.
Колись на Україні хустки вишивалися сріблом, золотом, шовком. Веселкові, мережені, вони символізували квітучу душу, високі естетичні смаки українських жінок.
Водночас хустка символізувала перехід дівчини у владу чоловіка. Заміжній жінці категорично забороняли "світити" волоссям, бо це прирівнювалося до зради. Злочином вважали також зривання хустки з голови жінки.
У середні віки існував добрий звичай: коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина давала нареченому хустину як символ вірності в коханні. У Т.Шевченка читаємо:
Дарувала шиту шовком хустину,
Щоб згадував на чужині.
При сватанні дівчина перев'язувала хустиною руку парубка. Це символізувало згоду на заміжжя /Воропай О. Звичаї нашого народу. - С.317/.
Водночас хустка була символом трауру, прощання. Нею вкривали обличчя загиблого козака:
Дай же, дівчино, хустину,
Може в бою де загину -
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.
На осідланого коня, якого вели за домовиною козака, теж клали хустину:
Ведуть коня вороного,
Розбиті копита...
А на ньому сіделечко,
Хустиною вкрите.
Протягом століть хустка була на Україні найдорожчим подарунком. Водночас хустина символізувала найдорожче: рідну домівку, матір:
Вона її на люди берегла.
І щось в очах світилося дитинне.
Коли зі схову вносила хустину
І лагідно тулила до чола.
І хата щастям повнилась ущерть
-Бач, угодив, - підходила до люстра -
Така вже ловка. Бережу на люди
Та ще - ти ж, синку, не лякайсь - на смерть.
/Б.Олійник/.

Свадебный каталог

Сценарии, тосты, игры

Wedding Fashion

Истории любви

Рассказы, статьи, истории

Традиции и обряды

Хрест - символ Дерева Життя