Свадебные обряды Весілля у селі Хоменках на Вінниччині (XX ст.). Косаківський В. А.

Весілля у селі Хоменках на Вінниччині (XX ст.). Косаківський В. А.

Печать см: 4317

Записано від Берези Лукії Петрівни, 1915 р. нар., неграмотної, Берези Лідії Федорівни, 1940 р. нар., освіта 8 класів, Кузик Ірини , 1915 р. нар. 23.V. 1992 р.

ДОГОВІР
До молодої приходили батьки молодого добалакуватися про сватання.

СВАТАННЯ
Рис 1. Молода просить на весілля. 1988 р.
Приходили старости з молодим, приносили хліб і банку горілки. Заходили всі в хату. Клали хліб на стіл.    
— Хочемо теличку купити у Вас, — шуткує староста, — заберемо цю дівку з собою. Буде їй луче як у Вас. Ми обіжати її не будем. Ми прийшли дівчину сватати.
Інколи приходило кілька сватачів. До Берези Л. П. прийшло п'ять сватачів. Вона вибрала одного. Його староста каже: «Хлопці, вийдіть з хати, Береза буде рушники брати».
На знак згоди дівчина подавала старостам рушники. Молодому нічого не давали (приказу не було).
Балакали про весілля. Інколи нічого старостам не давали. То бувало, що старости поверталися назад, тай казали:
— Дай нам щось. Ніякого знаку нам не дала.
Сватання відбувалося при різних життєвих ситуаціях. Якщо дівка була чи крива, чи сліпа, а її батько в придане, за нею, давав поле, то таку дівку сватали охоче.
Дочки — з хати, а невістки — в хату. «Приходив хлопець домовлятися з батьками молодої про сватання, а я сусідка «хороша», а у мене є дівка (яку ніхто не сватає).
— Лукіє, за кого ти віддаєш свою дочку?
— За Івана.
— А з нього не буде хазяїна, то пустий вітер».
Отак на нього наговорат. Він прийде сватати, а його тут же й відправляють, а сусіди «хороші» тут же й ловлять...
А тепер що вгадаєш.
ОГЛЯДИНИ
Років з 20 назад оглядини робились на другу неділю після сватання, батьки молодої приходили до батьків молодого. Тепер не ходять.
За тиждень до весілля, у суботу, молоді йдуть до сповіді, а в неділю до причастя.
П'ЯТНИЦЯ
Пекли коровай. Коровай однаковий у обох молодих. Коровай місили заміжні жінки з родини, яких спеціально запрошували. Кожна жінка йшла «на коровай», з хлібом, мискою муки, а також несла яйця.
Ой знесли, звезли
Сім кіп яєчок в коровай.
Молодий конем їде...
Молода проси дружок «на рушники». Понаривали барвінку, тай плели віночок аж до землі. Із тим вінком ходила молода до шлюбу.
Гільце приносив дружба, а дружки вбирали.
СУБОТА
Молоді просять кожен свій рід і знайомих на весілля. Просять з музиками і з калачами. Молода калач брала на бинду, а дружки в хустку чи на бинду (з 30 чи скільки треба) і просили. Музики грали у сінях, їм давали гроші, а молода просила в хаті. У тій хаті, котра родина, то вгощали.
Окремо просили молодого. Заходили в хату і казали:

— Просили Вас тато і мама, і я Вас прошу на весілля.

Молодий молоду просив на весілля хуче.
Вдома, кожен у себе, молоді сідають за стіл. Потому вона іде до нього, а він до неї, а рід приглядається щоб не було серед тих хто прийшов з молодими — вдовиці, вдівця чи розвідників.
Сідали за стіл. Після столу знову поверталися до себе додому.
Музики грали у сінях, а столи стояли у двох хатах.
Варили борщ, кашу (пшоняну, молочну, гречану), тісто до молока, печеню, гижки (холодець — В. К.), тісто до курячої юшки, пекли хліб, калачі.
Пили горівку, вишняк, мало квас. 1-3 чарки пускали по колу. За весь стіл попадало 1-2 чарки.
За столом до кожної страви співали.
До кухарки співали:
Кухарочко наша,
Не мащена каша.
Якби нас припросили.
То би ми кашу помастили.
НЕДІЛЯ
Зранку розплітали косу. Паде молода на колінки перед татом і мамою, просе благословення. Співали:
Ой дайте нам стільця,
До стільця гребінця.
Розчесати росу-косу під вінець.
Розплітали. Мати бере хліб. На хлібові велян. Молода цілує хліб. Мати закладає вінок на голову. Молода встає, а дружки намагаються, хто швидше, сісти на її місце (щоб швидше вийти заміж). Молода гуляє з батьками та з дружками.

ОДЯГ МОЛОДОЇ
 
Рис 2. Молода в барвінковому вінку. 1988 р.
Барвінковий вінок (до п'ят), вінок з квітів (пізніше лоєвий), як ішла до шлюбу, бинди, вишита сорочка, димка (спідниця), фартух, зелений чи вишневий тонкий вовняний пояс, зав'язаний «на бік» чи «на перед». Сорочка з порукавльом вишита з лиця, а це вже прожилі з виворіті, чорняву (тобто вишиту низзю — В. К.) сорочку і запаску носили молодиці.
На ноги молода взувала чоботи «на корках» чи черевики. Чоботи шили в селі.
Зимою молода одягала куртку; якщо дуже довга то казали «бурное», з чорного сатину, без коміра.

ОДЯГ МОЛОДОГО

Молодий вбирався у вишиту сорочку, яку вишивала йому молода. Як комір є, то вишивали на манішці хрестик. Штани (холошні) — вовняні, чорні, а хто багатіший — галіфе. Вперізувався грубим вовняним червоним поясом; кінці пояса ховали під боки, один з одного боку, а другий з іншого. На ноги чоботи чи черевики з обмотками (вовняні як рушники). Вдягав гуньку чорненьку нижче колін, або кожух (чорний чи червоний) теж нижче колін.
Сходяться гості.
Молодий іде до молодої. Пришивають букети. Ідуть до шлюбу. Йшли від шлюбу і співали:
Дякуємо папонькові (2)
Як рідному батенькові
Щo шлюб дав.
Після шлюбу ідуть кожен до себе на обід, а у вечері він приходить до молодої. По дорозі йшли з гільцем. Вечеряють. Співають.
Покривають молодих великою білою хусткою. Хустка складена у двоє. Мати кладе на хліб хустку. Свахи (молодиці, которі рідніші) покривають. Ці свахи («покривальниці») мають бути не розвідниці, не вдовиці, з доброго роду. Три рази покривали: махали над головами молодих хусткою і співали:
Покривальниця плаче
Покриватися хоче.
Якби вона не хотіла
Тоби дома сиділа.
або:
По перший раз,
Як в божий час.
Благослови Божи (2)
Най тибе господь благословить.
Прийшов отець і мати
Лікеру покривати.
Під час покривання свахи цілуються, а староста їм заважав, не давав їм цілуватися, мастив їх сажею.
Також співали:
Подай мамо рубок{Рубок-хустка}
Що купив парубок
Тонкий-тоненький
Що купив миленький
Відспівують:
Нe дай мати рубок,
Що купив парубок.
Най посиде у віночку
Хоч їдну годиночку.
Потому, коси молодій закладали бубликом, казали «зробили кичку». На голову одягали каптур і хустку. Хустка велика, біла, складали її у двоє, збирали, накладали поверх неї вінок.
Сідали за стіл.
Ночували молоді у другій половині хати.

ПОНЕДІЛОК
Молода збиралася в дорогу. Співали:
Виражай нас ненько
Бо вже нам не раненько.
Вже сонечко низенько
Вже вечір близенько.
Чи:
Загрібай мамо жар, жар
Чи не буде тобі жаль, жаль.
Буде доню жаль, [жаль]
Хто мене на старість [догляне].
Тут же:
Да й повій вітер з яру, (2)
На пшениченьку яру
Там дівчина стояла, (2)
Цвіт-калину ломала (3)
До личенька прикладала.
Ой матінко ж ти моя, (2)
Чи буду я такая (3)
Як калина червоная?
Ой будеш доню будеш (2)
Як будеш коло мене,
А як підеш від мене (2)
Спаде вся краса з тебе.
Спаде з калини роса, (2)
Як з тебе доню краса.
Бо в чужої матінки (2)
Сніданячка не буде.
Я обід ти полудень (2)
А вечера й у півночі (3)
Проплакала карі очі.
Перед тим як збирали молоду до молодого «випроваджали» дружок. Садовили дружби дружок (котра не встигла втекти) на драбину й тягли на вулицю і перевертали в канаву. Зимою вивозили дружок на санях. Вони не мали права йти з молодим. До нього ішли лише його світилки.
У дорогу молода ішла покрита хусткою і з образом. По дорозі співали:
Відчини мати ліску
Ведем тобі невістку,
До комори ключницю
До хати робітницю.
 
Придане молодої: скриня, подушки (2-5), радна, покривала, капи, килими, корова, поросята, кури. По дорозі у радні дружба ніс «подушки», в які також клали камінь (щоб він упрів).
У воротах, перед хатою батьків молодого, палили солому, щоб молоді переступали.
Перед порогом свахи співають. Виходила його мати, вдягнута у вивернутий кожух (це щоб багато жили) і питала молоду:
— З ким прийшла?
Молода відповідала:
— З хлібом, сіллю, колачом,
З вашим сином паничом.
Потім мати накривала молоду полою кожуха і вводила до хати.
Цього ж дня від молодої приходив пропій з гильцем, куркою, що була з червоною квіткою. Ведуть її маму з татом. Ідуть з колачами. Перед порогом співали:
Не лякайся свату
Прийшло нас небагато.
Як ми в хату не влізем
То на гору полізем.
Потім:
На день добрий тому
Хто є у цім домі
Старому і малому
І богові святому.
їм відповідали:
Добре здоровля тому
Хто прийшов до цього дому.
Старому, малому
І богові святому.
Сідали за стіл. Пирипивали

ВІВТОРОК

Складчина у двох родинах. Приносили по фляжці горілки. їм варили борщ. Вбиралися в «дурну молоду» (жінка за «молодого», чоловік за «молоду»). Ходили по селі з музиками. Кого піймуть — мастять сажою. Якщо близько родичі молодих, то ходили одні до одних.
-
Джерело: Вінницький краєзнавчий музей

 









Свадебный салон Milagro, Донецк

салон Wedding Gallery

Одной строкой

Свадьба была тихой. В ресторане был бесплатный Wi-Fi
Свадебный Форум

создание сайтов

Погода в Донецке









Top