Свадебные обряды Весілля у лемків (записано в Горлицях, 1997 року)

Весілля у лемків (записано в Горлицях, 1997 року)

Печать см: 2246

Лемківске весіля - то велика подія в жытю лемків. Як то уж нераз писано - весіля для лемків, його перебіг, його ціла організація - то потрохы і опера, і театр, і народна забава. Весіля єст насичене співом, музыком і мовленим словом. Міг-бы кто повісти: то поезія співана, грана і мовлена, то споконвічны звичаї, то дух лемків, жьггя духовне лемків.
Бо понад тым вшьггким, што діє ся на весілю, уносится незвичайна, нештоденна атмосфера: лемко забыват о світі, о своіх штоденньк справах, клопотах, проблемах. Він переносит ся на час весіля в інший духовний світ - такий, де панує радіст, де панує творчий дух, інший вимір чловечого існуваня.
В жытю лемків дві справы занимают фундаментальне місце:
реляція до Всемогучого Сотворителя неба і землі, всього видимого і невидимого. В той площьші церков для лемка є місцем стрічы з Богом. Скоро так - то та стріча мусит мати незвичайну оправу. До церквы лемкы поспішают в найкрасшій одежі, в атмосфері найглубших і найкрасших почувань. Там перед іконостасом, перед святыма образами, што представляют Старий і Новий Завіт, виспів уют свої душевны радосты, але і терпіня-горе.
То могуче: Господи помилуй містит в собі преданніст Богу, глубоку віру і надію. А коли священик на св. Літургії провозносит Возмобим друг друга, да єдиномислієм ісповши, каждьш лемко розуміє, што то возваня від Бога, же в штоденнім жьггю має панувати не ненавист, а пошануваня і любов каждого чловека.
Денекотры люде дивуют ся, чом лемкы так боронят церковно-словянского языка в церкви.
Ано длятого, же в том язьпсу не мож з никим ся посварити, образити кого-нибудь, проклинати і т.д. Єст то отже язьгк святий, Божій. Але вертайме до головной нашой теми.
Нераз я собі мыслів, ци теперишны лемкы, часто розпорошены по містах й містечках, заховуют свої прекрасны обряды, звичаї і т.д. Я мав щастя бити запрошеним на весіля, што одбивало ся в Горлицях 2 серпня 1997 р. Можу отже яко наочний свідок переказати - на скілько то можливе - то, што діяло ся в тьгм дни, коли-то присігали собі в горлицкій церкви на Сіоні
- Андрей Чергоняк і Моніка Шута
- довічну вірніст і любов.
Урочыстосты розпочали ся од сформуваня весільной дружыни, на котру складают ся свашкы, сватове і іншы запрошены гості, молодіж. Невідлучном частьом дружыни єст весільна капела. В давних часах, іщы перед другом світовом войном были то місце-вы цыгане. Они потрафили ввойти в душу лемка і свойом музыком на гушлях і басах вичаровували найглубшы струны дознань і пережытій учасників весіля. В данім випадку тоту роль сповняла капеля з Гладишова, яка докладала старань, абы основне взбогатіти весільну подію традиційнима лемківскима мелодіями.
Над вшьггким панує, руководит й надає тон весільний староста зі свойом невідлучном палицьом. Дружына весільна отже уж єст, але бракує найважнійших осіб події, т.є. молодят. Задача, што стоїт перед дружьшом, то:
знайти пана молодого, паню молодицю, завести іх до церкви на шлюб, очепити і оддати суспільству нову родинну комірку. При том вшьггкім дружына весільна виповнює старинний, повний сьпіву і музыкы, переказуваний з діда-прадіда обряд і в тот спосіб включат молоду пару в ряды наступаючих по собі поколій.
Дружьгаа направлят свої крокы до дому пана молодого. Староста пукат до запертьк дверий і так зачьгаат:
- Дай, Боже, добрьги ден! Ми-зме ту пришли в дуже важній справі. Чули-зме, же мате ладного хлопця, котрий полюбив красну дівчынку - Івонку.
- А мате єй ту? (мама молодого).
- Не маме - што правда, але хочеме молодого завести до той до молодой дівчыни, до молодиці.
І просиме о вашу згоду. Бо знате, в нашій лемківскій традиції роди-че мали все велике поважаня. Зато просиме вас красьні о вашу згоду. Позвольте нам того молодого хлопця, котрого ту іщы не видиме, жебы-зме го могли завести до молодиці, позволите?
- Позваляме!
Весільна дружьша входит до середини дому і ту розпочынат ся правдиве весіля. Приспівки і на переміну музыка весільной капелі выповняют ту першу частыну весільной події.

Допомож нам Боже
І Божая Мати
В щасливу годину
Весіля зачати.

(капела)

В щасливу зачати
В щасливу скінчыти
Нашы молодята
Зо соболі злучыти.

Іщым ся не мисьлів
В тім рочку женити
Мусіла-с мі Івонко
Штоси поробити.

Колегы, колегы,
Колегуйте з нами,
Бо я уж не буду
Колегу вав з вами.

В Андрійковім дворі
Розквитат туліпан,
Андрій ся выберат,
Як який капітан...

Быстра вода, быстра
При каждім ярочку
Але найбистрійша
Де мам фраірочку.
(музыкы)

Староста: Дорогы гості! Перед нами далека дорога, будеме ся выберати до мами гарной дівчы-ни, котру вибрав наш Андрійко. Прошу вшьггкых з нами!
Весільна дружына направлят ся до дому молодиці. Там стрічают ю замкнены дверы. Отже сьпів і музыка дружьши навязує до той ситуації.

Пустте же нас, пусттє
Або нам отворте
Най ту не стоіме
На вашім подворце.

Пустте же нас, пусттє
Або нам отворте
Бо ся погніваме
Тай ся повертане.

По што вы заперли
Дверы перед нами
А цы вы не знате
Кто є медже нами.

Врешті отвирают ся дверы, а в них показує ся представитель родини молодиці: бородатий, потужний мужчына.
- Дай, Боже, добрый ден!
Дай Боже, дай Боже! Розпочинат ся розмова медже обидвома сторонами - повна гумору, жартів і сьміху, перерыва-на сьпівом і музыком весільной дружьши.


А молодой мама
За дверями стоіт
На двір не выходит
Бо ся зятя боіт.

- За кым сте ту пришли?
- Мы ту пришли по файну дівчыну Івонку, она ту мешкат, ту жыє.
-А цы-сте справдили, же она ту мешкат?
- Так, по номері мы справджували.
- Ту маме ладного хлопця Андрійка, хочеме іх запровадити до шлюбу. Бо гнеска має бити весіля і весело. Вшьггкы ся з той урочыстости тішиме.
- В тим домі мешкат дуже женщын, та котру я мам вам припровадити?
- Тоту найладнійшу - Івонку. З мешканя выходит молода красна дівчьіна.
- О ту мате ладну дівочку!
- Але то не тота, має бити трошкы векша. Сьпів і музыка:
Не тота, не тота,
Не так виглядала.
Не тота, не тота
До хыжы пущала.

По черзі отвирают ся дверы й виходит з мешканя друга женщына, доброго віку, в хустці.
- Добри, то несеме вам векшу жену.
- Тота трошкы за висока, хочеме младшу...
- А цы я не молода?
Вы-сте молода, але мы хочеме іщы младшу.

А вы-сте нам дали
Ту якесь бабиско
Нема она вінка
Лем біле хустиско.

З мешканя выходит по черзі третя женщьша - дружка.
- О то даєме вам молоду гарну дівчьшу.
Ні! Хочеме іщы красшу!

Вишла нам ту, вишла
Друженька найкрасша
Наша пані млода
Буде іщы гардша.

Врешті в дверях показує ся в цілий красі - шлюбній одежі - молодиця. Наступає момент привитаня ся молодых. Пан молодий вручат своїй вибранці букет прекрасних квітів, а пані молода припинат перко до кляпи. Серед весільной дружыни наступат атмосфера великой радости, бо вступний важний етап весіля успішно завершений. Вшьггкы входят до середини мешканя, сідают за заставленима столами. Радіст цілої весільной дружыны перетворює ся в чарівний сьпів і музыку.

Не мелем, не мелем
Забрала мі вода млин,
Забрала мі вшыткы кола
І ту пилу, што різала.

Уж мелем, у ж мелем,
Принесла мі вода млин
Принесла мі вшыткы кола
І ту пилу, што різала.

Я собі гуляю,
Як рыбка по Дунаю,
Як рыбка з оконцями
Я молода з хлопцями.

Причыни Боже ночи
На моі чорны очы,
Причыни і другої
Для мене молодої.

«Кто хце з молодицьом танцувати - мусит злотий таляр дати».

Ото староста тыми традиційнима словами возвіщат, же приходит хвиля, коли треба зложыти молодиці а і молодому подарункы, якы принесли на весіля чапрошсны гості. Єст то дуже веселий і заразом зворушаюіций момент.
Перший староста чынит свій обовязок, вручат молодятам подарунок, а пані молода з усміхом і розрадованым лицем дарує старості кілька хвилин танцю. Староста цілує в лице пані молоду і оддає єй в руки дружбів.
Потім уж за порядком - ідут вшыткы гості... од найменшого кількалітнього хлопчыска до старцюй женщыни - лемківской газдыні.
Пані молодиця витревало і без ознаків змученя з каждым з тых гостей затанцовує хвилину - посвячує хвилю часу. Каждый з весільних гостей іде дальше під «опіку» весільной старшини, отримує келышок вина, а і закуску. Цілий час грає до танцу капеля. Єст то хвиля, яку каждый учасник весіля глубоко пережыват. Відомо, же для більшости весільних гостей то єдиний момент такого безпосереднього сердечного контакту з найважнійшима особами весільной події. На конец того звичаю дівчата творят навколо пары молодой коло і вшыткы разом в такт музыкы і сьпіву выконуют порывающий танец.
В часі той весільпой трапезы не бракує і таких співаних діалогів, што односят ся не тилько до молодят, але і до дальших акторів весільной події, то є свашок, свахів, дружбів, дружок і самого старости. Повно в них якбы зачіпок, жартів, гумору і забавних ситуацій. Многы з них - то відгомин давних жытьовых положень. То підносит температуру настроів радости і забави. Дружбове:

Чом вы свашкы не співсіте,
Певно рідкы зубы мите.
Треба карпель остругати,
Свашкам зубы повставляти.

Свашкы:

А ішшы дружбове
Велика порада,
Лем іх поставити
До бобу за дзяда.

Дружбове:

А нашы свашеньки
Малы і великы
Сідят поза столом,
Лижут тареликы!

Сваїнкы:

Панове дружбове
Так ся пописали,
За келішок вина
Салю очухрали.

За келішок вини
І за пугар води.
Іщы очухрали
На остатку сходы.

Дружбове:

А нашы свашенькы
Такы молоденькы,
Пішли до коморы.
Выпили з боденкы.

Свашкы:

А наш старший дружба
Стоіт засмучений,
Певно він єст з дружкы
Незадоволений!

А наш третій дружба
Ладні ся справу є,
Дружкы повідают,
Же доори цілує.

А пан дружба коня нема,
Бо го осідлати не зна,
Осідлайте же му кота,
Пай сяде на нього з плота.

В нашім огороді
Виросла яличка
Перший дружба бычок,
Другий як теличка.

І дружкы мают претензії до свашок:

А нашы свашенькы
Барз красьні співают,
Дай ім Боже царство
Де куры сідают.

Свашкы:

А нашы дружечкм
Під столом стояли,
Оддавали би ся,
Ник то іх не хоче.

Не того-м ту пришли,
Што ся в пецу пече,
Але-м того пришла,
Бо з барылкы тече.

Знов дружбове зачспно до свашок:

вы свашкы не співате?
рідкы зубы мате.
глини розмісити,
Свашкам зубы заліпити.

Дружкы:

будемо пити
гірку воду,
не поцілує
Молодий молоду.

(Молоды цілуют ся)

будемо пити
гірку юшку,
не поцілує
Перший дружба дружку.

Всі:

будемо пити
воду в дзбанку,
не поцілує
Староста коханку.

(Староста цілує свою жену)

наш пан староста
паска вівсяна.
Вивалив ся на пец,
лежав до рана.

Свашкы - дружкы:

Гнеска єст весіля,
поправины,
девят місяців
Підемо на кстини.
тіште ся дружкы,
будете в небі.
диявол з міхом,
Возме вас ку собі.

Весіля зближат ся до свого фіналу, т.є. зачепленя пані молодиці. Мож повісти, же вшытко, чого мы были свідками на весі-лю, спрямовувало нас до того остатнього акту.
Зачепины справляют, же пані молодиця закінчує свій молодечий стан, стає ся женом-господиньом. Але є то важне і для дальших акторів весіля: старости, свашок, дружбів... їх обовязком єст власне зачепити пані молоду і в тот спосіб оддати ю мужу і шырше - лемківскому суспільству.
З тым моментом молодиця уж яко жена піднимат свою жытьову місію, стає ся якбы жрыцьом домового огнища. Взбогачат го новима людскима істотами: жывит іх. виховує і надає ім формат людей на образ і подобіє Боже. Є гарантом, же лемкы не загынут, же ідут єни вперед в своє історичне будуче. Великий перелом в жытю пані молодой!
Ннч проте дивного, же обряд чепин в лемківскім весілю має так богату пісенну і музычну оправу. Тонація пісень єст якбы троха інша: є то концентрація увагы на тім, што так великого, радісного стало ся. Выражат подив, надію, але і роздум.
Пані молода сідат на коліна пана молодого, а свашкы в окру-жені цілой весільной дружьши приступают до діла. Знимают з голови пані молодой всльон, а на його місце накладают чепец-хустку. (В давних часах чепец накрывав хімлю. т.є. косу повязану в клубок. На чепец завязували хустку. Теперішны дівчата рідко уж носят косы - знак дівочого стану, нема отже на што накладати чепця, позістає тилько хустка і памят о чепцю - преця то чепины).
Свашки не мают легко, бо пані молода три разы зішмарює хустку, а в додатку і дружкы солідаризуют ся з паньом молом, бо і они окружаючы пані молоду два разы зрывают хустку з єй голови.
Не просто так переходити
іівоцтва до женского стану!

То вшытко діє ся серед співу, музыки, радости...

А за пашо лі хыжом копа сіна,
Вчора была дівка,
Вчера была дівка,
Гнеска жена.

Вчера была дівка
Під віночком.
Гнеска єст жена, гнеска жена
Зачеплена, зачеплена.

Вчера была дівка чудована,
Гнеска єст жена,
Гнеска єст жена
Андрійова, Андрійова.

Вчера была дівка до куделі,
Гнеска єст жена,
Гнеска єст жена
До постелі, до постелі.

Вчера была дівка
Біла ружа.
А гнеска єст жена,
Має мужа, має мужа.

Вчера была дівка
До грабаня.
А гнеска єст жена
До коханя. до коханя.

Наступают рефлексійны пісні:

Просила мня мамця,
Же-бым єй слухала,
Же-бым за молоду
Не любила, не кохала.

А я свойой мамці
Не слухала,
Взялам собі хлопця,
Хлопця молодого полюбила,
покохала.

Ой вінку мій. вінку
З дрібного барвінку,
Я єм тя тримала
В ладі в перескрынку.

Не дай же мі мамцю
Вінок з глави зняти,
Бо будеш ты за ним
Довго банувати.

Алем я тя довго
Не могла трьшати,
Пришли добры люде,
Мусілам тя дати.

На верху сосенка,
Верхом зелененька.
Уж ты молоденька
Не будеш панєнка.

Дякую Ты Боже,
Же єм ся видала.
Не буде мі сусіда
Рокы рахувала.

Дала-с мня мамичко
За гору в долину,
Жебым не ходила
До тя на гостыну.

А я тоту гору
З далека обійду.
А до тебе мамцю
На гостыну прийду.

Але і молодому дістало ся! Слова пісні в його адрес переникают гумор, сміх, жарт:

Уж лем ся оженив,
Уж буду свою мав.
Уж я вас, дівчата
Не буду любував.

Уж лем ся оженив.
Уж на вікы амин.
Уж лем си привязав
До глависка каминь.

Уж лем ся оженив,
Уж лем ся обвісив.
На тій шыбениці,
Што ходит в спідниці.

Колегы, колеги,
Ко легуйте сами,
Бо я уж не буду
Колегу вав з вами.

Заграйте, заграйте
Тоту поражену,
Най си витанцую
Свою младу жену.

Заграй мі гу дачку
На тонку струночку.
Най си витанцую
Свою фраіречку.

Коли уж пані молодиця зачеплена - ціла подія весільна якбы переходит на весільну молодіж. Вельон пані молодиця прыпинат до волосів дружкы, та хвилю танцує з дружбом і дальше накладат вельон на голову другой дружки і т.д. Дівчата, повні надії і радости, же вельон і ім принесе незадовго подібне щастя - окружаючы молоду пару, співают радісно, танцуют в коло, бавлят ся….

Коли в тот спосіб вшыткы дружкы і дружбове кінчат забаву з вельоном, наступат остатній момент великой ролі, яку по-внит в тій забаві вельон молодиці. Він вертат уж остатній раз в руки молодиці-жены, котра шмарює го в посеред бавючих ся дівчат. Котра дівчына перша тот вельон зімат - до року вийде замуж. Таксамо пан молодий мече свою мушку серед хлопців. Котрий хлопец перший зімат - танцує з дівчатом, што зімала вельон. І так серед танцю, музыкы, співу бавит ся весільна молодіж, дає выраз великой радости, же уж на порядку маме нову пару, што до року перетворится в лемківску семю.
Староста так закінчує тоту фінальну, але як же повну вражень, дознань, - пориваючу част весільной події:

- Дякую сердечно молодятам за танец, за очепины. Дякую сердечні моїм свашкам, котры чепины перепровадили, дружкам і дружбам за прекрасний тансц. цілій весільній молодежы за прекрасну забаву.

Дівчата і хлопці продовжуют забаву, співают рефлексійны пісні, што одповідают переломовій хвилі, коли-то дівчына прощаєтся зі своіма косами, зі своїм молодечым віком.
Як-же цікавы нашы пісні, што односяг ся до пана молодого. Чы они не звучат як пересторога перед пиянством? Чы ту не маме лі.іа як-бы з далеким ехом, іщы з попереднього столітя, коли-то корчми по лемківских селах были осередками розпиваня хлопів-мужів?

Горіла сосна палала.
Під ньолі дівчына стояла.
Під ньом дівчына стояла.
Русяву косу чесала.

Ой косы, косы ви моі
Довго служили ви мені.
Більше служити не будете.
Під більш вельон підете.

Під більш вельон,
під хустку.
Уж не підеш ты зи дружку.
Під більш вельон з квітками,
Уж не підеш ты з хлопцями.

Горіла сосна
сухий пень.
Грали музыку
цілий день.

Горі малинячком,
Долом малинячком,
Назвало мня дівча,
Гей, великим піячком.

Я не пю палюнку,
Лем палену воду,
Не кохам дівчатко,
Гей, лем єй уроду.

Палюночку пив-бым,
Дівчатко любив-бым,
Чорны очка мало,
Гей, вера полюбив-бым.

Дай-же мені Боженьку
Гарну жениченьку.
Жебы мня водила
З корчмы 'за рученьку.

Жебы мня водила,
Жебы мня не была.
Добра бы то, добра
Жениченька была.

Весільна подія, яка очаровувала нас через цілу добу - як вшытко на том світі - кінчыт ся. Подія, яку всі учасникы єй співтворили, были єй авторами і виконавцями, заразом уж поза
нами. Але позістали сліды в душах їй учасників. І тоты сліды надовго будут припоминати ім, же лемківскс весіля то єдине в своїм роді явище то така есенція радісного, творчого, насыченого культуром. хоц часами і гіркого жытя лемків в горах Бескидах.
Понизшы строфы впроваджают нас в тот повесільний світ, штоденного реалізму. Але і ту не бракує доброго гумору, бо така то уж врода лемківского весіля.

Весіля ся кінчыт.
Біда ся зачынат,
Пані млода плаче,
Же уж не витрымат.

Ни мі з хлопом спати,
Ни в хижі лишати.
Ой Боже мій. Боже.
Што буде почати?

Ни шыти, ни прясти,
Іїи хыжу іиліссти.
Корови не здою,
Бо ся хвоста бою.

Весіля справили і старунок мали о його хід згідно зі столітнима звичаями лемків: Теодора Чергоняк - мама молодого,
Стефанія Шута і Михаіл Шута - родичі пані молодой,
Ярослав Хомяк - староста весільний,
Галина Чергоняк - дружка.

Учасник весіля
Петро Феціца

НАШЕ СЛОВО № 4, 6, 7 (2165/67/68) 1999.02.14

 









Свадебный салон Milagro, Донецк

салон Wedding Gallery

Одной строкой

Свадьба была тихой. В ресторане был бесплатный Wi-Fi
Свадебный Форум

создание сайтов

Погода в Донецке









Top