Особисті немайнові права обов'язки батьків та дітей Глава 13

Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання іх окремо від дитини не вплива на обсяг іхніх прав і не звільня від обов'язків щодо дитини.

Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

1. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували іхні батьки у шлюбі між собою.

Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я

1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

2. Мати, яка не перебува у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона ма істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

4. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право іі баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.

Стаття 144. Обов'язок батьків зареіструвати народження дитини в державному органі реістраціі актів цивільного
стану

1. Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареіструвати народження дитини в державному органі реістраціі актів цивільного стану.

Невиконання цього обов'язку підставою для покладення на них відповідальності, встановленоі законом.

2. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареіструвати народження дитини реістрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебува .

3. реістрація народження дитини провадиться державним органом реістраціі актів цивільного стану з одночасним визначенням іі походження та присво нням прізвища, імені та по батькові.

4. реістрація народження дитини засвідчуіться Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджу Кабінет Міністрів Украіни.

Стаття 145. Визначення прізвища дитини

1. Прізвище дитини визначаіться за прізвищем батьків.

Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначаіться за іхньою згодою.

2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоіти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з' днання іхніх прізвищ.

3. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Стаття 146. Визначення імені дитини

1. м'я дитини визначаіться за згодою батьків.

ім'я дитини, народженоі жінкою, яка не перебува у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначаіться матір'ю дитини.
виплива із звичаю національноі меншини, до якоі належать мати і (або) батько.

3. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Стаття 147. Визначення по батькові дитини

1. По батькові дитини визначаіться за іменем батька.

2. По батькові дитини, народженоі жінкою, яка не перебува у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначаіться за іменем особи, яку мати дитини назвала іі батьком.

{mospagebreak}

Стаття 148. Зміна прізвища дитини іі батьками

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюіться прізвище дитини, яка не досягла семи років.

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюіться за іі згодою.

3. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

4. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такоі зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своіх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Стаття 149. Зміна по батькові дитини

1. У разі, якщо батько змінив сво ім'я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюіться за іі згодою.

Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до сво і сім'і та родини, свого народу, сво і Батьківщини.

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, іі фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повноі загальноі середньоі освіти, готувати іі до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільня батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неі.

6. Забороняються будь-які види експлуатаціі батьками сво і дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати іі на виховання фізичним та юридичним особам.

3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання

1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечуіться системою державного контролю, що встановлена законом.

2. Дитина ма право противитися неналежному виконанню батьками своіх обов'язків щодо неі.

3. Дитина ма право звернутися за захистом своіх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державноі влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

4. Дитина ма право звернутися за захистом своіх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування

1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебува у надзвичайній ситуаціі (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).

Стаття 154. Права батьків по захисту дитини

1. Батьки мають право на самозахист сво і дитини, повнолітніх дочки та сина.

2. Батьки мають право звертатися до суду, органів державноі влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як іх законні представники без спеціальних на те
повноважень.

3. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

{mospagebreak}

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

1. Здійснення батьками своіх прав та виконання обов'язків мають рунтуватися на повазі до прав дитини та іі людськоі гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

3. Відмова батьків від дитини неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків підставою для покладення на них відповідальності, встановленоі
законом.

Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків

1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть іх здійснювати самостійно.

2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів сво і дитини.

3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

1. Питання виховання дитини вирішуіться батьками спільно.

2. Той із батьків, хто прожива окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у іі вихованні і ма право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким прожива дитина, не ма права перешкоджати тому з батьків, хто прожива окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у іі вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджа нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто прожива окремо від дитини.

Той з батьків, хто прожива з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто прожива окремо від неі

1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визнача способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто прожива окремо від неі.

Рішення про це орган опіки та піклування постановля на підставі вивчення умов життя батьків, іхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

2. Рішення органу опіки та піклування обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляіться від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та
моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто прожива окремо від дитини.

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто прожива окремо від неі

1. Якщо той із батьків, з ким прожива дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто прожива окремо, у спілкуванні з дитиною та у іі вихованні, зокрема якщо він ухиляіться від
виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків ма право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визнача способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час іхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншоі особи.

3. За заявою заінтересованоі сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою прожива дитина, суд за заявою того з батьків, хто прожива окремо, може передати дитину для проживання з ним.

5. Особа, яка ухиляіться від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто прожива окремо від дитини.

{mospagebreak}

Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини

1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначаіться за згодою батьків.

2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначаіться за спільною згодою батьків та самоі дитини.

3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначаіться нею самою.

Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньоі дитини

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своіх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік
дитини, стан іі здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не ма самостійного доходу, зловжива спиртними напоями або наркотичними засобами, може сво ю аморальною
поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

3. Якщо суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона прожива , і передання іі для опікування органові опіки та піклування.

Стаття 162. Правові наслідки протиправноі поведінки одного з батьків або іншоі особи при визначенні місця проживання малолітньоі дитини

1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить іі місце
проживання, у тому числі способом іі викрадення, суд за позовом заінтересованоі особи ма право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення іі тому, з ким вона проживала.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення іі за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для іі життя та здоров'я.

2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньоі дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньоі дитини від інших осіб

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

2. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньоі дитини від будь-якоі особи, яка трима іі у себе не на підставі закону або рішення суду.

3. Суд може відмовити у відібранні малолітньоі дитини і переданні іі батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить іі інтересам.

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважноі причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неі батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своіх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатаціі дитини, примушують іі до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першоі ці і статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своіх дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушу кримінальну справу.

Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав

1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'і якоі прожива дитина, заклад охорони здоров'я або
навчальний заклад, в якому вона перебува , орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

{mospagebreak}

Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав

1. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрача особисті немайнові права щодо дитини та звільняіться від обов'язків щодо іі виховання;

2) переста бути законним представником дитини;

3) втрача права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі сво і непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію
та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрача інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняіться від обов'язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якоі позбавлені батьківських прав

1. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішу питання про можливість іхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він прожива з дитиною, якщо буде встановлено, що він ма інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.

4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання ім дитини мають, за іхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі.

5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передаіться на опікування органові опіки та піклування.

6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберіга право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який
час повернутися до нього.

7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюіться законом.

Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав

1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання ім права на побачення з
дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди іі життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншоі особи.

Стаття 169. Поновлення батьківських прав

1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

4. Суд перевіря , наскільки змінилася поведінка особи, позбавленоі батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановля рішення відповідно до інтересів дитини.

5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким прожива дитина.

6. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

{mospagebreak}

Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення іх батьківських прав

1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи іх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першоі статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у
них небезпечним для іі життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передаіться другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за іх бажанням або органові опіки та піклування.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення іх батьківських прав.

З таким позовом до суду ма право звернутися прокурор.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини іі батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення ім дитини.

4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення іх батьківських прав суд вирішу питання про стягнення з них аліментів на дитину.

5. Положення частин першоі - третьоі ці і статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона прожива .

Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються іі життя

1. Дитина ма право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'і, посадовими особами з питань, що стосуються іі особисто, а також питань сім'і.

2. Дитина, яка може висловити свою думку, ма бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо іі виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління іі майном.

3. Суд ма право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають іі інтереси.

Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків

1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати ім допомогу.

2. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як іх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

3. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своіх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.

Related Posts

свадьба
Обов'язок повнолітніх дочки,
Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків 1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які непрацездатними і …
свадьба
Права батьків дітей
Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.2. …
свадьба
Здійснення сімейних прав
Стаття 14. Здійснення сімейних прав1. Сімейні права такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій …

PrettyWoman.dn.ua