Замирення. Об'?днання святих вогнів двох родин.
Продаж молодої братами. Посад. Ритуальний поцілунок.

Все те, про що ми досі говорили,? тільки прелюдія до справжнього шлюбного обряду ? до весілля, найважливішої частини цілого шлюбного ритуалу, не тільки сво?ю іде?ю, але й розвитком та архаїчними рисами, які її характеризують. Весілля почина?ться з організації поїзда молодого, що ма? йти до хати молодої та привезти її до хати її майбутнього чоловіка. Починають з обіду в молодого, що мусить бути досить пізнім, бо скінчити його треба, як западе ніч,? час, коли в старовину звичайно починали виряджатись у небезпечний похід. Спершу наподоблюють вербунок війська, потрібного для задуманої справи. На голос музик всі гості сходяться у дворі коло хати молодого, і молодий, в супроводі старшого боярина, виходить до них, віта? тричі сво? товариство і вказу? старшому бояринові тих парубків, яких він хотів би мати в сво?му поїзді. Боярин підходить до тих, що їх вказав йому князь. (На цілий час шлюбного святкування молодого звуть князем; ще з більшим правом ма? він цю назву на самому весіллі). Боярин здійма? з парубків шапки та несе їх до хати, де старша свашка пришива? до кожної шапки значки чи то з пучечків барвінку, чи з червоної стрічки. До шапки старшого боярина вона пришива? трохи більший значок і пуска? йому трохи довші кінці стрічки, щоб він був помітніший. Коли значки пришиті, старший боярин бере шапки назад і верта? їх власникам, вбраним боярами .
Роздавши оздоби боярам, дають такі самі світилкам (дівчата, що беруть участь у поїзді молодого; старша світилка нестиме меча), піддружим, старостам, музикам, свашкам і, нарешті, візникові, що ма? правити кіньми.
Молодий, чи князь, сидить на почесному місці на покуті під образами. Праворуч од нього бояре чи дружки, цебто дружина, щойно набрана; один з цих бояр діста? титул хорунжого. Ліворуч од молодого ? світилки, про яких ми вже згадували вище і які за старих часів, можливо, грали ролю, відповідну до їх природи, цебто вакханок. Тепер вони тільки джури князя.
На факт, що бояре стоять у васальній залежності від князя, вказу? те, що набрана дружина насамперед збира? податок серед себе самої, передбачаючи задуманий похід князя; наприкінці обіду старший боярин бере тарілку й обходить усіх; кожний да?, скільки може. В давні часи, без сумніву, цілий рід брав участь у весіллі одного зі своїх членів ; пізніше це наподоблення надбало характеру аихіїіит'а, що Його платила озбро?на дружина васалів, покликана феодалом-князем124. Після обіду всі встають, читають молитву, як звичайно, а потім виконують обряд, що очевидячки явля? собою наподоблення старовинної присяги. Ставлять на стіл велику миску, повну горілки, а в горілці плава? ложка. Старший боярин веде князя, вдягненого в кожух та кирею, хоч би це було й літом, давши йому в руку кінець хустини. Другою молодий бере за руку одного з своїх бояр, той бере свого сусіду і т. д. Процесію замика? світилка, що йде з запаленою свічкою. Так тричі обходять довкола стола. ?дучи перший та другий раз, всі по черзі випивають кожний ложку горілки; за третім разом п'ють просто з миски. У деяких місцевостях старший боярин, набираючи дружину сво?му князеві, пита? в осіб, що вступають до неї, скільки вони хочуть мати за свою службу. Починають торгуватись та нарешті складають ритуальний договір.
Потім всі виходять у двір, де ма? відбутись инший обряд, що ма? разом і військовий, і релігійний характер. Насеред двору виносять лавку, а на неї ставлять діжу, покриту скатіркою. На віко діжі кладуть хліб, що ним батьки благословлятимуть молодого; коло лавки ставлять відро з водою та маленьку кварту, таку, як звичайно п'ють воду. Молодий з боярами стають перед діжею та хлібом. Тоді з хати виходить мати молодого, у вивернутому кожусі, в смушковій шапці на голові. В подолі вона ма? овес, горіхи, гарбузове та соняшникове насіння тощо , разом з дрібними монетами, що мати звичайно збира? для цього дня з народження сина. Один з боярів іде до неї й пода? їй граблі або вила, що мусять являти собою коня. Мати наподоблю?, що сіда? на нього. Тоді старший боярин бере гадану коняку за поводи та обводить матір навколо діжі, а другий боярин іде ззаду з батогом і вда?, що підганя?. В деяких місцевостях за матір'ю, що там також їде на вилах чи граблях, іде молодий, а за його хустину трима?ться один з боярів; за цим боярином іде другий і т. д., аж до світилки, що трима? меч (опис його ми дали раніше), запалену свічку та ?цілушку? хліба, на якій видко слід од другого хліба, що пікся разом з ним у печі.
Під час цього обряду мати сипле зерном та насінням на всі боки, а хор співа? пісні, де говориться про жаданий добрий урожай, багацтво та родючість. Після третього обходу навколо діжі старший боярин веде коня напоїти; він зачерпу? води малим кухлем і ?да? її пити коневі?, цебто лл? її на кінець вил чи грабель. Набравши ще раз у кухоль води, він переда? її через плече иншому бояринові, що, взявши його, кида? таким способом через плече, щоб він, упавши, розбився. Тоді мати кида? вила, а бояре ламають їх та розкидають шматки на всі боки.
Після ці?ї церемонії починають виряджатись у дорогу. Пісні, що їх співають тоді, не залишають жадного сумніву щодо архаїчного характеру цього походу, до якого потім додано новіші риси дружини, а ще пізніше? елементи козачі: ?Темна хмара небо кри?, дощик накрапа?, йде ?вашко до Марусі, як мак процвіта??. ?Жених іде до невісти, як місяць до зірки?.
На соколовому полі Злетілися соколи; Межи ними соколонько, Межи ними сивесенький, Крилоньками маха?, Летітоньки гада?, В темниї лісоньки, Межи чорні галоньки; Там му галонька мила, Го му гніздечко вила, Вила, перевивала, Вінком пообкладала.
(Чуб., ? 853). ?Коні стоять в загороді, копитами в соломі, а ногами у золоті?.
Сипте пшеницю в нові корита, Коні ?вашка кормити. Поїдемо в велику дорогу, До мого тестенька, слава Богу. А в мого тестенька тро? ворітець: В одні ворітці місяць засвітить, В другі ворітці сонечко зійде, В треті ворітці молодчик в'їде.
(Чуб., ? 855).