|
Коса //дівоча// - символ глибокого духу дівочої цнотливості; символ дівування; охайності, чистоти, чепурливості; краси; внутрішнього єства, природної потреби краси і честі українки.
Як відомо, у багатьох міфопоетичних системах волосся символізувало радість життя, духовний розвиток, плодючість. Втрата його означала падіння, злидні /див. Волосся/. Очевидно, не випадково на Україні коса була глибоким символом дівочої цнотливості, незайманості. Водночас коса символізувала чарівну дівочу вроду /"Нема коси - нема краси", "Дівчина з косою, як трава з росою"/.
Колись коса була своєрідною суспільно-моральною ознакою чепурливості, охайності дівчини. Уставши вранці, вона мусила насамперед "навести лад", тобто розчесати й заплести косу... Про ошатну дівчину формувалася громадська думка: "яка коса - така й краса" /Скуратівський В. Берегиня. - С. 47/. Дівчина, яка не "зберегла косу", ставала стригою, покриткою, зазнавала загального осуду й ганьби.
Існував спеціальний обряд розплітання коси. Прощання дівчини з косою символізувало прощання з дівоцтвом. "Дівоча коса - це, так би мовити, символічна ознака внутрішнього єства, природної потреби, з якою асоціюється насамперед висока мораль людських взаємостосунків" /Скуратівський В. Берегиня. - С. 52/.
Г. Потапенко.
|
