|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
Гільце (гильце, вильце, вільце)
Гільце (гильце, вильце, вільце) |
|
см: 5041 |
| Гільце /гильце, вильце, вільце/// - символ розквітлого молодого життя, статевої зрілості, дівочої цноти; символ любові, поєднання небесного і земного, чоловічого і жіночого начал; символ багатства, плодючості; символ нового; символ поклоніння сонцю; символ дерева життя, світового дерева взагалі, пов'язаного з культом предків. Атрибут весілля. Гільцем називають молоде невелике деревце /найчастіше - ялину, смереку, сосну/ чи велику гілку, що їх стромляли в коровай /ритуальний хліб/. Деревце або гілку дружки прикрашали квітами, гронами калини, іноді - горобини, пучками житнього колосся, кольоровими стрічками /рожевими, червоними, але не жовтими/, часом - і цукерками, восковими свічками. В ролі деревця могли бути вершечки або гілки яблуні, груші, липи, вишні, черешні тощо. Весільне гільце ставили /вили, звивали, наряджали/ на столі там, де мали за столом сидіти в неділю молоді: наречений і наречена. Гільце іноді вправляли і в кросна /чи поставець/. Обряд першого посаду - гільця, дівич-вечора супроводжувався весільними піснями, які послідовно, крок за кроком, етап за етапом розкривають символічну сутність унікального явища. В дорогу, буяри, в дорогу. Та рубайте сосну здорову, Та рубайте сосну-деревце Молодій Наталці на гільце. А далі - "привезіть її /сосну - М.Д./ на коні та поставте її на столі". Просили благословення на виття гільця: Благослови, Боже, І отець, і мати, Своєму дитяті Гилечко ізвити. Після благословення дружки співали-прохали, щоб дружба подав їм необхідного для виття гільця: жита, пшениці, вівса, зілля, барвінку, ниточок, торочок і т.п.. А як не подасть жита - то буде битий, пшениці - буде в темниці; вівса - обірвуть вуса; зілля - не приймуть на весілля; нитки - робитимуть на збитки; торочки - буде без сорочки тощо. Окрім цього, довивали гільце таким чином: Летів горностай через сад, Пустив пір'ячко на весь сад. Підіте, дружечки, визбирайте, Наталці гілечко дозвивайте. Процес звивання гільця здійснювався стоячи. При цьому співалося: Ой у місті бубни б'ють, А в нашім домі гильце в'ють. З червоної калини, З хрещастого барвінку, З запашного васильку. І ще: Ой у нашім селі новина: Зацвіла в лузі калина. Не так у лузі, як на селі, - У нашої Наталки на столі. На верхівці гільця молода прикріплювала квітку з жита /ту, що виготовляла сама/. Готове гільце викуповує старший дружба, далі присутні вечеряють. Обряд паралельно відбувається і в домі молодого /тільки там не дружки, а світилки це роблять/. Символічна суть гільця, на жаль, втрачає сферу впливу на сучасну молодь. М.Дмитренко. |
|
Истории любви Одной строкой
Погода в Донецке
|
