Голова

Голова - символ розуму; духовного життя; управління, контролю; символ світу; символ Ісуса Христа; водночас - символ зневаги.
Мислителі середньовіччя /Платон, Жебелен/ стверджували, що череп людського тіла є ознакою неба. Голова пов'язана із сферою і є символом єдності. У системі єгипетських ієрогліфів голова була символом сонця і центром випромінювання, тобто центром космічного полум'я і духовного вогню всесвіту. Зображення двох, трьох голів /Близнюки, Геката/ підсилює дану символіку і пов'язує її з "трьома рівнями" /Небо, Земля, Пекло/, а також з трьома "життєвими імпульсами". Герберт Кюн у книзі "Вознесіння людства" велику увагу приділяє символіці голови, говорячи, що обезголовлювання тіл в період первіснообщинного ладу свідчить про усвідомлення людиною незалежності духовного елемента, що знаходиться в голові, від життєвого елемента, що знаходиться в тілі /Керлот Х. Словарь символов. - С.145/.
У світовій культурі голова - амбівалентний символ. Вона - об'єкт і почестей і безчестя. З одного боку її прикрашає корона, вінок тріумфатора, з іншого - попіл тріумфу, ковпак блазня. Голова, вкрита завісою, вуаллю означала початок і кінець, Добро і Зло. Напр., Дволикий Янус уособлював солярну і місячну силу, причину та наслідок, бачення сутності речей іззовні та зсередини тощо.
Символ голови часто використовується у християнстві для вираження верховної влади Ісуса Христа. За Біблією Христос - Голова Всесвіту. У другому метафоризованому значенні слово голова відноситься до тих людей, що йдуть попереду, вождів, духовних наставників. Христа вважають також Головою Церкви. Апостол Павло називав Христа Головою Тіла або Церкви /Кор. 1, 18; 2.19/. У даному випадку голова означає не один з членів тіла, а початок життя, міцності. Церква через Хрещення з'єднується з Христом так, що стає Його Тілом.
Т.Товкайло.