Колиска - символ безсмертя роду
Колиска - символ безсмертя роду і родоводу; ба'тьківщини, Батьківщини; зародження, виникнення життя; центру, першопочатку чогось важливого.
На думку Б.Чепурка, слова коло, колесо, колосок, колиска, колодязь, а також ритуальний, та й взагалі святковий "калач" - однокореневі лексеми /Чепурко Б. Українці. - С. 33/.
Якщо "врахувати, що вказані слова називали найсвятіші для праукраїнців іпостасі - Сонце, хліб, воду, дитину, любов, а коло /див. Коло/ було магічним оберегом від нечисті, то стає зрозумілим символічне значення самого предмета і слова "колиска". А семантика його сягає світових вершин!
По-перше, колиску /невеличке ліжечко для спання і колисання дитини/ колись плели із священих дерев - верби /див. Верба/, дуба /див. Дуб/, верболозу, явору. По-друге, формою колиска була подібна до кола /овалу/. І форма і назва - слово /бо колись воно було великою магічною силою!/ були надійним оберегом немовляти від злих сил.
Колиску кріпили до сволока на гаку чотирма мотузочками. Сволок - брус, на якому трималася стеля хати, символізував міцність оселі, довговічність, був оберегом. На ньому записували імена, важливі дати, події в житті родини, вирізали хрести, розетки-обереги. Чотири мотузочки колиски теж усимволізовували 4 сторони світу, який чекає на дитину.
Немовля було найдорожчим скарбом оселі, матері не випадково мріяли про "шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця" мальованої колиски, які символізували світлу та багату долю нащадка.
"У народі не випадково існували пестливі назви "колисочка", "колисонька", бо вона оберігала надію, цвіт роду українського, гойдала, виколихувала. А поруч мати ніжно нашіптувала: "Сон у колиску, дрімки у віченьки, здоров'я на достаточок, спи, мій синочок". Магія пісні, супокійне, легеньке погойдування колиски - і "золотенятко - мамине дитятко" спокійно заплющувало віченька. У деяких місцевостях вважали, що дитину треба класти головою на схід сонця, що теж мало вагоме символічне значення /див. Схід-Захід/. Ось один із поетично-символічних зразків колискової науки: "Для донечки-зіроньки матрацик у люлечку клади з соломи пшеничної /солома - символ життя, запліднюючого начала - О.П./, для синочка - житньої. Про квіти не забувай. Під подушечку клади чебрецю, м'яти, безсмертника, материнки, полину. Вони, доню, чудасію творять: з очей знімають, сон дитини оберігають. Може, десь хмелю бачитимеш, що розвивається над річкою, то промов до нього слово /див. Слово/ й зріж квіти-шишечки, але небагато - сім, дванадцять /див. Дванадцять/. Зрізай і приказуй: "Хмелику-хмельовий, служнику землі-матері! Прошу тебе шишок дати, сон в колисоньку з вечірньою зорею накликати!"
Символічне навантаження мала і вишивка на простирадлах, наволочках подушки. Слугувала як окраса і надійний оберіг: "Кладу ниточку на щастя, на здоров'я сину: щоб ріс міцним та красним /красивим, палким як вогонь - О.П./, як зоря довіку. Живу нитку з сонця візьму, а зелену - у трав. Подарує небо синю, зіронька - багряну.
Калинова колиска усимволізувала безсмертя роду і родоводу, батьківщину.
О. Потапенко.
