Кольору символіка

Кольору символіка - це символіка забарвлення, світлового тону.
Символіці кольору присвячені десятки томів наукових праць, оскільки вона протягом тисячоліть відігравала важливу роль у міфології, богослужінні, народних обрядах, геральдиці, алхімії, образотворчому мистецтві та ін.
Сакральним у всіх культурах світу був білий колір /див. Білий колір/. Його антипод - чорний /див. Білобог-Чорнобог/. Символіка кольорів змінювалася протягом віків, зумовлена етнокультурними особливостями. І все ж практично повсюди червоний колір асоціювався із кров'ю, війною, ранами, смертю, любов'ю, чоловічою силою, вогнем; жовтий - із сонячним світлом, зелений - життям /і водночас - смертю/, голубий, блакитний з небом, морем, коричневий - із землею, срібний - із Місяцем.
Колір був промовистим символом соціального статусу. Наприклад, одяг римських імператорів, кардиналів був пурпурового кольору /символ влади, величі, духовності/. Жовтий вважався священним привілеєм імператорської сім'ї в Китаї.
В алхімії чорний колір символізував стадію гниття, бродіння, затемнення, червоний - любов і страждання, білий - просвітлення, сходження, одкровення, золотий - славу тощо /Керлот Х. Словарь символов. - С. 554/.
Чорний колір практично в усіх етнокультурах - це символ темряви, зла, смерті, диявола, пекла, Заходу та ін. Водночас в езотериці цей колір розглядають як символ первісної мудрості, що походить із Прихованого Джерела. Для Віктора Гюго, Ріхарда Вагнера пітьма - це "материнське начало" /Керлот Х. Словарь символов. - С. 556/.
На Україні символіка кольорів відігравала величезну роль і варіювалася залежно від означуваних предметів, регіональних особливостей, традицій. Вагоме навантаження мав колір у писанках /див. Писанка/, квітах /див. Квітів символіка/, вінку /див. Вінок/, одязі /див. Одягу символіка/. Поняття "краса дівчини" пронизане перш за все кольоровою символікою: чорні брови, карі очі, біле /рум'яне/ личико, руса коса та ін.
У фольклорі, літературі назви кольорів часто набувають символічного значення. Напр., прикметник "сивий" означає "давнину", "печаль", "втому" /"І сивий день вклонився житу"/ А.Малишко/, а ще - сивий голуб, кінь, сиві очі, коси/. З поетичним означенням "сивий" тісно пов'язується назва сизого кольору, який усимволізовує, давнину, тривогу, любов /сизий голуб/ сокіл, галка/, сиза тиша /земля, паморозь/. Назви таких кольорів як "голубий", "блакитний" часто набувають символічного звучання і означають "ніжність, краса, любов"/: "А земля - блакитна, Бо очі усіх коханих од ніжності голубі /Б.Олійник/. Згідно із християнськими догматами, голубий колір символізує "устремління світу до Бога". Вагоме символічне значення має золотий колір /див. Золото/.
У православ'ї "золотий" співвідноситься із Богом, Богородицею, святістю, Господньою енергією, силою, світлом Христа та ін. Наприклад: "златоблистательная Богородица", "златовидные" та ін.
У літературі "золотий" є символом-синонімом до слів "багатий, щасливий, рідний, дорогий, коштовний, сонячний". Наприклад: "Я повертаю з мандрів і додому вертаю знову в Золоте село" /І.Драч/ або: "Де зоря в золотій хустинці ходить з місяцем-женихом" /А.Малишко/.
Поширеним символом Природи, життя, буяння, розквіту рослин є слово "зелений" /зелене жито, гай, дуб, клен/.
Оригінальним символом є вишневий колір /див. Вишня/, що усимволізовує рідну землю, красу, сум: "Ах, які вишневі ті світанки, Неначе птиці ходять по землі" /А.Малишко/ або : "Що на обрії моєму засвітилася розлука і розтала у вишневому диму" /Б.Олійник/.
О. Потапенко.
Конвалія - символ дівочої чистоти, скромності; весни. У християнстві - емблема непорочної Діви Марії і символ пришестя Христа /Купер Дж./. В українській поезії конвалія символізує пробудження природи, цнотливість, дівочість, скромність:
У білих келихах конвалій
Осяйні перла гомонять.