|
Обряд першого посаду - гільця, дівич-вечора супроводжувався весільними піснями, які послідовно, крок за кроком, етап за етапом розкривають символічну сутність унікального явища.
В дорогу, буяри, в дорогу.
Та рубайте сосну здорову,
Та рубайте сосну-деревце
Молодій Наталці на гільце.
А далі - "привезіть її /сосну - М.Д./ на коні та поставте її на столі". Просили благословення на виття гільця:
Благослови, Боже,
І отець, і мати,
Своєму дитяті
Гилечко ізвити.
Після благословення дружки співали-прохали, щоб дружба подав їм необхідного для виття гільця: жита, пшениці, вівса, зілля, барвінку, ниточок, торочок і т.п.. А як не подасть жита - то буде битий, пшениці - буде в темниці; вівса - обірвуть вуса; зілля - не приймуть на весілля; нитки - робитимуть на збитки; торочки - буде без сорочки тощо. Окрім цього, довивали гільце таким чином:
Летів горностай через сад,
Пустив пір'ячко на весь сад.
Підіте, дружечки, визбирайте,
Наталці гілечко дозвивайте.
Процес звивання гільця здійснювався стоячи. При цьому співалося:
Ой у місті бубни б'ють,
А в нашім домі гильце в'ють.
З червоної калини,
З хрещастого барвінку,
З запашного васильку.
І ще:
Ой у нашім селі новина:
Зацвіла в лузі калина.
Не так у лузі, як на селі, -
У нашої Наталки на столі.
На верхівці гільця молода прикріплювала квітку з жита /ту, що виготовляла сама/. Готове гільце викуповує старший дружба, далі присутні вечеряють.
Обряд паралельно відбувається і в домі молодого /тільки там не дружки, а світилки це роблять/.
Символічна суть гільця, на жаль, втрачає сферу впливу на сучасну молодь.
М.Дмитренко.
|