Головні убори жіночі
Головні убори жіночі - символ заміжжя, покори, доброчинності.
Це предмети одягу, які надівали на голову як прикрасу, предмети обрядів, народних ритуалів.
Дівчата на Україні влітку ходили з непокритими головами. У свята одягали вінок або пов'язували волосся стрічками. На території Буковини вони носили високий обруч з картону, обшитий тканиною, який прикрашали бісером, штучними квітами.
Найпоширенішим головним убором жінок в Україні були хустки /див. Хустка/. На Лівобережжі хустки складалися в косинку і нею, як стрічкою, обвивали голову, залишаючи відкритим тім'я. Хустки виготовлялись із бавовни, і вишивали їх шовком, сріблом, а то й золотом. Існували різні орнаменти хустин: спочатку геометричний, а з XVIII ст. - рослинний орнамент /півники, голуби, квіти/.
Заміжня жінка обов'язково закривала голову. "Засвітити волосся" /ходити з непокритою головою/ - це тяжкий гріх. За народними віруваннями, простоволоса заміжня жінка накликала неврожай, хворобу, пошесть.
Голову молодої покривали наміткою /убрусом, переміткою, рентухом, платом/ - прямокутним платковим білим рушником, кінці якого були прикрашені багатим тканим перебірним орнаментом. Одержавши на весіллі свою намітку, жінка впродовж життя не розлучалася з нею.
Заміжні жінки носили і очіпок /очепок, чепець, чіпець, каптур, чепах/ - циліндричну шапочку з плескатим дном. Залежно від достатків розрізняли очіпки із бавовни, оксамиту, шовку, парчі. Твердий очіпок був на підкладці і прикрашався вишивкою. Зазначимо, що очіпок, який одягала молода на весіллі, виконував певну магічну функцію та був символом щастя і плодючості в сім'ї.
Відомі на Україні і своєрідні жіночі шапки із хутровим опушенням. Жіночим убором була кибалка, котрою обв'язували волосся довкола голови. Це круги, виготовлені з ліщини, соломи, паперу, обмотані зверху полотном. "На Київщині, Полтавщині та частково на Поділлі, - пише О.Воропай, - заміжні жінки, не заплітаючи кіс, ділили волосся на дві рівні частини, а потім, скрутивши кожну з них, як джгут, намотували на луб'яне кільце, що називалося кибалкою. Зверху кибалки надягали очіпок" /Українська минувшина. - К.,1993. - С.124-127/.
Т.Товкайло.
