Досвітки та вечорниці. Спільне лежання. Пов'язані свати. Обмін хлібом.

Громадська організація молоді обох статей. Товариства. Сходини. Досвітки та вечорниці. Спільне лежання. Сватання. Церемоніі та наподоблення. Пов'язані свати. Обмін хлібом. Пробні ночі.

При вивченні шлюбних обрядів украінців насамперед нашу увагу звертаі на себе громадська організація молоді обох статей, що своім характером переносить нас у найдавніші часи. Парубки з одного боку, а дорослі дівчата з другого становлять два товариства, правильно організовані: парубоцьку громаду й громаду дівоцьку.

Кожне з цих товариств маі свого вождя в особі отамана чи отаманки, яким надано певну владу: вони репрезентують своі громади, провадять усі справи, залагоджують сварки тощо. Кожна громада маі свою продовольчу касу, що складаіться з регулярних внесків усіх членів і маі задовольняти, з одного боку, релігійні потреби, а з другого і служить для організаціі розваг та сходин. Парубоцька громада, що до неі ніхто не може належати без проголошеноі згоди всіх товаришів, організуі колядки, цебто хор, що повинен виконувати на Свят-Вечір та на перший день Різдва, ходячи від хати до хати, дуже стародавні пісні, часто цілком поганські. Після співів роблять збір грішми та продуктами; частина цього збору йде на спільну жертву свічок до церкви, а решта і на купівлю ласощів та горілки для бенкетів, що іх організація лежить на обов'язку дівчат. Парубоцька громада маі також обов'язок щорічно вирубувати лід на річці в формі хреста для релігійноі церемоніі свячення води на Водохреща. Дівоцька громада маі за свій спеціальний обов'язок організувати нічні сходини, літом надворі (улиця), а зимою і в хатах (вечорниці та досвітки). На гроші зі спільноі каси купують свічки чи гас, а крім того, кожна дівчина приносить з собою що-небудь зі споживи: муку, яйця, сир, иноді навіть курку на юшку. Посходившись, дівчата починають працювати: прядуть і при тому співають. Пануі лад і цілковитий спокій, аж поки зненацька не з'являіться юрба парубків у супроводі музик та з пляшкою, а то й двома, горілки. Співи перериваються, починаються танці, потім готова вечеря, - сідають до столу. Але отаман та отаманка не сидять за столом,і вони повинні обслуговувати товариство. Нарешті, удосвіта стелють солому на долівці, вимащеній глиною, свічки майже згасли, і все товариство лягаі на імпровізовану солом'яну постіль, постіль спільну, і серед сміху та жартів засинаі невинним дитячим сном... А коли трапляються винятки, то це буваі дуже рідко, мабуть, значно рідше, ніж у високому ітовариствіі, де так пристойно розлучаються після сходин та балів...
У всякім разі, ці звичаі не можуть здаватися дивними етнографам, бо ж вони і, як і всякі инші звичаі, пережитками та являють собою цілком припустне наподоблення того, що чинилось колись, у дуже давню епоху, на іграхі, що про них говорить літопис. Самі ці товариства і парубоцька та дівоцька громади іне що инше, як уламки того, що ми знаходимо ще тепер в майже незайманому вигляді на островах Пало, в населення Віндія, у хондів, у дегуангів, ураонів, купуірів тощо, де хлопці та дівчата живуть у спеціяльно збудованих для того хатах іі (парубоцька та дівоцька хати), поки візьмуть шлюб, і користуються здебільшого повною волею щодо взаімних відносин. Саме на вечорницях та досвітках і відбуваіться взаімне знайомство обох статей, що кінчаіться формальним признанням в коханні й пересправами між батьками обох сторін.

! Слід іще зробити таку увагу. На Украіні право вибирати собі дружину цілком визнане за дівчиною. Західня Росія так само вступила на цю путь.
іУ всякім разі, в обох цих краінах вважають конечним формально запитуватись молоду, чи вона згоджуіться на шлюбну пропозицію, а в Великоросіі,
і як це свідчить проф. Сумцов, батьки по своій волі розпоряджаються долею своіі дочки. Часто навіть у шлюбних піснях молода накликаі кару божу на
своіх батьків за те насильство, що вони доконали над нею.


і
Сватання
і це вже перший акт шлюбних церемоній, і відбуваіться воно згідно зі стародавнім ритуалом; на самому вже початку цього ритуалу ми знаходимо сліди найдавніших форм шлюбу, як-от умикання та купівля молодоі, що відбуваіться нині тільки як наподоблсння того, що колись було в дійсності.
Парубок, що хоче женитися, та його батьки призначають посла, вибраного з-поміж членів родини, найчастіше і дядька (ласкаво просимо читача пригадати собі ролю, що грав дядько в стародавній родині матріярхального споріднення, а також пам'ятати, що в примітивній мові арійців не існувало спеціяльного терміну для означення дядька з батьківського боку і що всі слова для означення батькового брата трапляються тільки в ріжних галузях арійськоі раси). Иноді навіть цей посол і особа чужа; у всякім разі це людина поважана за розум та красномовність. Йому додають ще одну особу, і ці два посли дістають доручення просити згоди на шлюб з дівчиною, що з нею парубок хоче побратися... Ці свати, старости (в деяких місцевостях посли), батьки, дивоснуби,і дуже рідко ними бувають жінки, свахи,і палицями в руках, що е емблемою іх титулу послів , з хлібом , сіллю та пляшкою горілки, в супроводі жениха та його дружка чи старшого боярина (в деяких місцевостях дружба або маршалок, що маі на ознаку своіі функціі батога в руці) ідуть до батьків дівчини. Наблизившись до хати, стукають у вікно і розказують про свою довгу подоріж та про близьку ніч, що примушуі іх просити гостинности. Тоді мати молодоі, звичайно, дуже добре знаючи, в чім річ, висилаі дівчину з кімнати і, вдаючи, що приймаі гаданих подорожніх як невідомих ій людей, розпитуі іх, щоб дізнатися, хто вони такі. (У випадку, коли дівчина не маі матері, запрошують родичку або якусь иншу особу, що переймаі ролю матері). Діставши потрібні відомості і завваживши батькові, що гаразд дозволити ввійти потомленим подорожнім, ібо ж не які-небудь жиди, а цілком людські істотиі, послів пускають до хати. Жених, що зостаіться з своім дружком у сінях, починаі шукати свою суджену і досягаі того зовсім легко. Після того як старости ввійшли до кімнати та проказали звичайні привітання, один з них витягаі з своіі торби хліб і, поцілувавши його, передаі голові дому. Той, поцілувавши й собі хліб, кладе його на стіл; після того старости розпочинають довге оповідання про полювання на куницю, як вони на ньому були в товаристві свого князя, як та куниця втекла од них та заховалася у дворі цііі господи, і тому вони мусіли прийти сюди, щоб відшукати куницю і забрати іі з собою.


Тоді ім докоряють, що вони порушили гостинність, яку ім виявлено.
Запідозрюють іх, що вони розбійники, і навіть,і уже за наших часів,і питають у них пашпорт і разом із тим пропонують ім іти собі звідси геть по-доброму. Старости на цс відповідають, що в них е ще резерв з хоробрих козаків; після того кличуть жениха з його товаришем, дружком, які входять до хати і тягнуть за собою дівчину, удаючи, ніби ведуть іі силою. Потім свати звертаються до матері, одверто пропонуючи ій, щоб дала згоду на шлюб. Мати відповідаі нерішуче, посилаючись на батька, що зі свого боку звертаіться до дівчини, питаючись іі, чи вона хоче прийняти цю пропозицію. Увесь час, поки триваі ця сцена, дівчина стоіть коло печі (наче шукаючи охорони коло цього родинного вівтаря, резиденціі богів домашнього огнища) та, відчуваючи велику тугу, колупаі піч кінцем нігтя. Чемність вимагаі, щоб і жених мав смутний вигляд; йому годиться стояти в кутку, де ставлять коцюби, віники тощо, цебто коло дверей; він також колупаі там земляну долівку палицею. Якщо дівчина даі свою згоду і, само собою, коли батьки ухвалили це, дівчині наказують принести рушники, іщоб пов'язати цих чужинців, що прийшли нас грабуватиі. Дівчина приносить рушники, що сама вишивала, і прикрашаі ними старостів на кшталт шарфа, перев'язуючи іх через плече, а жених дістаі од неі вишивану хустку, яку вона затикаі йому за пояс. Иноді, перед тим як заткнути хустку за пояс, молода тричі протягаі іі під поясом згори вниз.
Після цііі процедури та після того, як дали старостам рушники й хліб, і свій, а не той, що принесли старости (поворіт хліба, ідо його принесли старости, означало б відмову, яку також символізують ще даруванням гарбуза),і згода вважаіться за доконану і дану, так би мовити, офіційно. Тоді старости проголошують, що вони хотять покінчити все миром, і, вийнявши з своіі торби пляшку горілки, пропонують іі як викуп. Всі сідають за стіл і починають пити, запросивши також на цей бенкет своіх ближчих сусідів.
Ці звичаі, що прямо наподоблюють умикання молодоі і потім мирне полагодження справи, трохи варіюються в ріжних місцевостях. Иноді сам батько жениха йде просити віддати дівчину за його сина, инодi жених не йде разом із сватами, а зостаіться вдома, вичікуючи результату іх місіі; свати оповідають не про куницю, а про лисицю тощо. А то ще иноді залишають наподоблення умикання і починають пересправляти просто про купівлю, вживаючи найархаічніших виразів, як, наприклад: іНаш бичок хоче до вашоі телиціі або: Ваша телиця звикла до нашого бичкаі і т. п. Разом із тим вони за згоду пропонують платню у формі пляшки горілки, яку свати завше обов'язково приносять з собою. Нарешті, покинувши всю цю крутанину та формальності, просто просять у батьків згоди віддати дочку за парубка, якого вони пропонують.
У всякім разі, після того, як ці церемоніі виконано, рушники подано та обидві сторони обмінялися хлібом, справа вважаіться скінченою, і в багатьох місцевостях з цього часу жених користуіться правом ночувати в хаті своіі нареченоі і спати з нею. Це звичай дуже стародавній, добре відомий етнографам, і його знаходять ще в багатьох народів. Він являі собою тільки пережиток звичаів, відомих у німців під назвою іПробеначтеі, існували ці звичаі у багатьох инших народів, а також у деяких диких племен . Однак цей звичай не спричиняіться до банально'го захоплення чи якого-будь зловживання з боку парубка. Рукопис, що його маімо перед собою, показуі, наскільки цей звичай здаіться людям чимсь звичайним та цілком натуральним і як у цьому разі не може бути й мови про найменший замах на чистоту дівчини. Автор цього рукопису, сам селянин, говорить про це такими словами: іжених іде ночувати з своію молодою не як чоловік іі, а як парубок з дівчиноюі. Цей звичай, може, й нині маі практичний бік; бо иноді буваі, що говорять про молоду перед весіллям: іДівка добра і багата, до того... і парубок, що ночуі з нею, каже, що все гаразді. Але не слід розуміти цей вираз у фізіологічному розумінні і прикладати його, маючи на увазі чистоту молодоі; це просто означаі, що дівчина не маі жадних фізичних вад.

Похожие материалы

свадьба
ШЛЮБНИЙ РИТУАЛ ТА
Одна з епічних украінських дум оповідаі, як полонені козаки, втікаючи з неволі, кидали по дорозі шматочки своіі одежі, щоб зазначити …
свадьба
Гільце і священне
Покладання вінка на жениха. Напередодні весілля в хаті молодоі роблять гільце (вільце, ільце); це звичайно буваі рано в п'ятницю.Гільцем звуть …
свадьба
Священний хліб і
Оздоби. Танці. В той час, як молодий ходить по селі, иноді ще рано в неділю, а то ще навіть і …

PrettyWoman.dn.ua