Словарь свадебной лексики

Дружби старший та молодший

Дружби старший та молодший — найближчі помічники молодого. Вони ходять з молодим запрошувати на весілля, беруть участь у дружбівському вечорі, завжди знаходяться біля молодого, виконуючи його волю та розпорядження маршалка . їх обов'язок — підтримувати загальну бадьорість і веселість протягом усього весілля. Вони першими йшли в танець, першими за столом починали співати, наливали гостям чарки та стежили, щоб усі їли й пили. Дружба — душа весілля. Дружбування — велика честь парубкові. З хлопця, який ще не дружбував, товариші кепкували.

Свашки — старша й молодша (Лемківщина)

Важливу ролю відогравали свашки — старша й молодша. Вони стежили за дотриманням і точним виконанням весільного ритуалу. Це мусили бути молодиці середнього віку, що добре знали весільні обряди, пісні та звичаї, відзначалися дотепністю, почуттям гумору і добрим голосом. Свашками могли бути лише такі жінки, що мали дітей та жили у згоді зі своїми чоловіками, їх одяг був такий самий, як інших жінок — темна спідниця-збиранка, темна запаска, біла сорочка з вишивкою мережкою, корсетка без вишивки і прикрас, взимку — гунька. Тільки голова була дещо інакше прибрана. Свашка зав'язувалась білою грубою хусткою з китицями, поверх неї — другою квітчастою, врешті пов'язувала це все кольоровою стрічкою.

Староста (або підстарости)

Староста (або підстарости) — чоловіки свашок — це помічники маршалка і весільного старости (до речі, не запрошені на весілля; молодий добирав собі тільки свашок, а їхні чоловіки автоматично ставали вже старостами /підстаростами/). Одяг старостів одрізнявся від одягу маршалка й весільного старости лише дещо меншою хусткою

Весільні обряди і пісні Лемковини

Весільний (передній) староста

Весільний (передній) староста — це перший помічник маршалка, одягнений так само, але без палиці (маршалки).

Весільний маршалок

Весіллям керував маршалок, а де його не було — весільний староста. Символом його влади була маршалка — товста палиця, прикрашена букетом квітів. Перед виголошенням промови маршалок стукав нею в траґар 24 — бальок стелі, вимагаючи уваги. Маршалок був одягнений в білі штани, білу сорочку і синій лейбик. Поверх лейбика одягав чугу (чуганю) — довгий плащ з бронзового сукна з дуже довгим коміром, що звисав на плечі аж за пояс. До коміра були пришиті довгі білі китиці. В зашитих знизу рукавах чуги маршалок ховав пляшку горілки, якою в багатьох випадках на весіллі треба було викуплятися. Маршалкові, а також весільному старості, молода пришивала з правого боку грудей білу хустку в дрібні квіточки. Ролю маршалка виконувала старша, авторитетна, енергійна і поважна, але водночас дотепна людина. Маршалок повинен був уміти урочисто і зворушливо промовляти, відзначатися вмілістю знайти вихід у будь-якій обстанові.

Весільні обряди і пісні Лемковини

ЧУР (ЦУР, ШУР) - один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців "домашніх" богів

ЧУР (ЦУР, ШУР) - один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців "домашніх" богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Іноді уявлявся та зображувався у вигляді вогню, що палає в печі. Вирізьблювався на дереві, вишивався на рушниках. За повір'ям, звертання до Ч. охороняло людину від зла. (За О. Афанасьєвим).

ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.

PrettyWoman.dn.ua