Словарь свадебной лексики

ЦМОК (ЗМОК) - бог хатнього добробуту, родинного вогнища у давніх українців, згодом у білорусів.

Зображувався у вигляді змії, що символізувала блискавку. Згідно з повір'ям, мав серед людей своїх улюбленців, до яких приходив у вигляді курки, ящірки чи вужа і підкидав якісь коштовності. (За О. Афанасьєвим, Д. Шеппінгом).

ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.

СИВА - богиня вагітних жінок.

Скульптурне зображення С., як правило, було вкрите маленькими фігурками дітей. (За П. Трощиним).


ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.

МОКРИНИ - стародавнє жіноче свято на честь МОКОШІ.

 Справлялося першої теплої п'ятниці на початку літа. Цей день жінки й дівчата одягнутими купались у річці, обливали чоловіків водою. Мета свята - вшанувати МОКОШУ, аби вона відвернула посуху. (За П. Трощиним).

ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.

КОША

КОША. В цьому - відгомін культу жінки-матері часів матріархату, коли порядкувала серед роду, серед КОША (на стійбищі, в громаді, общині і т. п.) мудра, досвідчена жінка, яку всі називали Матір'ю. Вона лікувала, приймала пологи, визначала обов'язки кожному, навчала рукоділлю, куховарінню тощо.
МАТИ КОША була шанованою богинею у сарматів. (За М. Слободянюком).


ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.

МОКОША (МАКОШ, ЦАРИЦЯ ВОДИ, ВОДЯНИЦЯ, МАТИ КОША)

МОКОША (МАКОШ, ЦАРИЦЯ ВОДИ, ВОДЯНИЦЯ, МАТИ КОША) - давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води. Заступниця вагітних і породілей. Кожна п'ятниця в давніх українців була днем М. Ім'я М. академік Б. Рибаков трактує як словосполучення. МАТИ ВРОЖАЮ (МО - мати, КОШ - кошівниця для зерна). Популярність М. серед українського жіноцтва була такою великою, що її культ зберігався довгі століття після знищення язичництва, що зафіксовано в літописах ("...по украинамъ молятся богу Перуну, й Хорсу, й Мокоши"). Церква змушена була п'ятницю - день Мокоші - зробити днем Парасковії та Покрови. (За П. Трощиним).
За народними переказами, що дійшли до наших днів, первісне ім'я М. - МАТИ

ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.

ЛЕЛЬ - бог кохання й бджолярства (бджола в давніх українців - емблема кохання,

ЛЕЛЬ - бог кохання й бджолярства (бджола в давніх українців - емблема кохання, що поєднувала в собі, за повір'ям, "солод меду й гіркоту жала"). Іноді уявлявся "вічним парубком", який приносить юнакам і дівчатам найвищу радість кохання, опікує дітей, любить квіти, сприяє бортничам. Л. - один з найдавніших персонажів давньоукраїнської міфології. Л. Силенко (США) ототожнює образ Л. з шумерським та ассиро-вавілонським богом Лілем та Енлілем, древньоіндійським богом Лелем.

ПЛАЧИНДА Сергій. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. – Київ:
"Український письменник", 1993.

PrettyWoman.dn.ua