Подвійна спіраль /біспіраль/ символізує інверсію та співвідношення між протилежними явищами, процесами, діями, принципами. Досить часто дослідники пов'язують біспіраль з водою, оскільки вода вважається елементом переходу, відродження; ця ж символіка властива і даній геометричній фігурі. Як правило, біспіраль як елемент орнаменту виступає не відокремлено, а в системі інших біспіралей. Б.Рибаков доводить, що така низка геометричних фігур символізує плин часу, який не має ні початку, ні кінця або період добового обертання сонця. Подвійна спіраль також могла символізувати птаха. В давнину біспіраль, зображена на стінах будинків Англії, служила оберегом від негараздів.
Л.Довбня.

Спіраль символізує еволюцію всесвіту, його шлях від простих форм до складних, від нижчих до вищих. У єгипетській ієрогліфіці спіраль є символом співвіднесеності одиничності і множинності. Спіраль може виступати уособленням шквалу, зображаючись на скіпетрах єгипетських фараонів та на жезлах римських авгурів, вона символізувала владу. "Крім того, ...спіраль може символізувати відношення між кругом і центром. З цієї причини спіраль пов'язана з ідеєю танцю, і особливо з первіснообщинними танцями лікування і заклинання, коли схема руху розгортається як спіральна лінія. Такий спіралеподібний рух... можна розглядати як символ, призначений для того, щоб викликати стан екстазу, який дозволяє людині уникнути матеріального світу і увійти в потойбічне життя через "отвір", що символізує містичний центр" /Керлот Х. Словарь символов. - С.489-490/.
А.Голан зазначає, що в Давньому Середземномор'ї і середньовічному Китаї спіраль виступала знаком грому, а в Передній Азії - знаком блискавки, оскільки спіраль позначала змію, яка, згідно вірувань, піднімалася в небо і утворювала грозу.
Орнаментальний мотив змії був поширеним і на керамічних трипільських виробах, на що звернула увагу Г.Лозко. Змії зображалися на посуді, на грудях Богині-Матері. Вони називаються трипільськими спіралями або меандром. Одним із значень трипільської спіралі "...можна вважати вічність життя, безперервний біг сонця /спіраль зображена навколо посудини, не має ні початку, ні кінця/. Ідея руху сонця по небу виразно простежується в тих спіралях, де на закрутах зображені сонячні знаки - кола з хрестами посередині. Причому напрямок такої спіралі знизу вгору, зліва направо, як і напрямок ходу сонця" /Лозко Г. Українські символи та священні знаки//Дмитренко М. та ін. Українські символи. - С.7/.

Коло /круг/ - символ сонця, неба, символ повернення від множинності до одиничності, символ нескінченності, вічності, довершеності, досконалості, внутрішньої єдності. Оточені колом предмети з одного боку символізують обмеженість, а з іншого - захист від небезпеки, яка існує в навколишньому світі. Колоподібний рух, який зображається фігурою риби чи дракона, символізує плин часу.
В індійських та китайських знаках існує певний взаємозв'язок між квадратом і кругом. Так, у Китаї активне або чоловіче начало /Ян/ зображається у вигляді білого круга /який водночас означає й небо/, тоді коли пасивне, жіноче начало /Інь/ - чорним квадратом /земля/. "Білий круг уособлює енергію і небесний вплив, а чорний квадрат - земні сили. Взаємодія, що полягає в їх дуалізмі, становить відомий символ Ян-Інь, у вигляді круга, розділеного навпіл хвилястою лінією. Біла половина /Ян/ включає в себе чорну пляму, а чорна половина /Інь/ - білу пляму. Ці дві плями означають наявність у чоловічому началі жіночого, а в жіночому - чоловічого. Хвиляста лінія - це символ руху і взаємопроникнення, який підкреслює... ідею зміщення, надаючи таким чином динаміки і взаємодоповнюючого характеру цьому знакові" /Керлот Х. Словарь символов. - С.276/.
Крапки, розташовані по периметру круга, символізують зерно, зрошене дощами.
У слов'янському фольклорі сонце часто зіставляється з полем; ствердженням цього є зображення символу сонця-кола - на човні або на колісниці.
Проміжне місце між квадратом і колом належить восьмикутникові. Саме цим і зумовлене його значення: він символізує духовне відродження.
Символіка кулі близька до символіки кола, однак поняття об'ємності надає її семантиці довершеності. Куля є символом цілісності, вічності. Водночас вона символізує щастя й досконалість. Такі асоціації виникають у результаті споглядання геометричної фігури, позбавленої кутів і країв, які могли б символізувати труднощі та перешкоди.
Символіка куба близька до символіки квадрата. Співвідношення між ними таке, як між колом та кулею. Куб є символом стабільності матеріального світу.
Ромб ще в первіснообщинну епоху символізував матеріальне благополуччя та продовження роду, йому близька символіка квадрата. Як і квадрат, він уособлював земельну ділянку. У християнстві чотирикутник виступає символом смерті, оскільки померлого ховали в землю. В іудаїзмі ромб вважався символом нематеріального начала.

Геометрична символіка - це символіка, пов'язана із семантикою геометричних фігур.
Зокрема, квадрат - символ упорядкованості, стабільності, визначеності, раціонального інтелекту, а також символ певної ділянки землі. Юнг вважає квадрат символом психологічного стану людини, яка не досягла внутрішньої цілісності, єдності. Символіка квадрата відповідає символіці числа чотири. Чотири пори року, чотири стадії людського життя і чотири сторони світу є джерелом упорядкованості і стабільності. "Це не вступає у протиріччя з жіночим характером, який китайська, індійська та інші традиції надають квадрату, оскільки він відповідає землі, на противагу чоловічому характеру круга /і трикутника/. У єгипетських ієрогліфах квадрат означає рух, а квадратна спіраль означає конструктивну, матеріалізовану енергію. Однак квадрат, який стоїть на одному із своїх кутів, набуває динамічного смислу /Керлот Х. Словарь символов. - С.239-240/.
А.Голан зазначає, що в давньокитайській ієрогліфіці зображення поділеного на чотири частини квадрата означало поле, оброблену землю. Такий же знак /а поряд з ним і прямокутник/ має місце в українській геометричній символіці. Крапка у кожній частині квадрата /прямокутника/ означає зерно. Якщо такий знак наносився на живіт жіночої статуетки, то він символізував вагітність.
Цікавий обряд, що пояснює "трипільський квадрат", записали білоруські етнографи: перед будівництвом хати малювали квадрат, ділили його ще на чотири квадрати. Батько йшов на чотири поля, які оточували це місце з чотирьох боків, з кожного поля брав камінь, клав його на голову й так ніс, щоб покласти на кожну чверть квадрата. Отже, на місці майбутньої хати утворювався "трипільський квадрат" /Лозко Г. Українські символи. - С.6-7/. Г.Лозко стверджує, що доказом такої символіки є спосіб оранки та боронування: орали поле вподовж, а боронували впоперек, тобто навхрест. Саме такий знак зображувався всередині квадрата.

Волосся - символ богині неба, землі; багатства; розвитку духовних сил; енергії, вогню, плодючості, здоров'я; символ скорботи, трауру; обстрижене волосся - символ покритки /стриги/, втраченого дівоцтва, цнотливості; "народження-смерті"; вічної пам'яті; оберіг.
Волосся - багатозначний символ. Волосся на голові символізувало духовні сили людини, і водночас - ірраціональні космічні сили та біологічні інстинкти.
Автор Словника символів Х.Е.Керлот зазначає, що волосся означає енергію, плодючість. Густа шевелюра означає життєвий порив, радість життя, духовний розвиток. В індуїзмі волосся символізує "силові лінії" Всесвіту. Втрата його означає падіння і бідність. Водночас добровільне постригання, напр., у ченці, означало відмову від усіх земних втіх, абсолютний аскетизм. У Малій Азії саме їм жерці і жриці приносили в жертву своє волосся. За міфами, Самсон втратив сили, коли його обстригли, тобто позбувся підтримки богів.
За даними О.М.Афанасьєва, "стародавньою поетичною мовою трави, квіти, кущі та дерева називались волоссям землі". Люди одухотворювали землю, вважаючи сушу тілом, каміння - кістками, воду - кров'ю, а рослини - волоссям велетенської істоти. Тому-то у народних казках саме щітка /гребінь для волосся/, кинуті героєм, перетворюються у рівний ліс: із кожної волосинки виростає дерево. Отже, у казках волосся - символ енергії, плодючості, буйної рослинності.
У давнину на Русі-Україні категорично заборонялося заміжній жінці "світити волоссям". Одним із найганебніших вчинків було зривання хустки із голови жінки. Це зумовлено віруванням в те, що, вийшовши заміж, дівчина переходить під владу чоловіка, який заволодів її косою, а отже - честю. Тому з'явитися перед чужим без хустини означало зрадити своєму чоловіку.
Найганебнішим на Україні для дівчини було колишнє насильне обстригання, яке символізувало неславу за втрату вінка, цнотливості. Така дівчина звалася "стрига" або "покритка", бо їй хлопці за зраду відтинали волосся, їй заборонялося ходити із непокритою головою. Очевидно тому, що волосся, коса зокрема, /див. Коса/ були символом незайманості, святості.
Одним із стародавніх символічних ритуалів був обряд пострижин. За даними Геродота, скіфи, гіперборейці стригли волосся на ознаку трауру. Дівчата перед шлюбом обтинали коси і жертвували їх богині Артеміді. У багатьох народів категорично заборонялося це робити, щоб не потрапити під вплив демонічних сил.
На Русі-Україні лише воїни /за свідченнями В.Колесова /"повністю збривали волосся, присвячуючи своє життя і життєву силу Перуну". Візантійців дуже вразила зачіска князя Святослава. На виголеній голові був лише жмут волосся на маківці /подібний до запорозького "оселедця"/.
Пострижини проводили, коли дитині виповнювалося 3-5 років і символізували перехід її в "отроцтво". На думку І.Снігирьова, цей обряд розглядали як щось аналогічне хрещенню.
У Білорусії колись жінки ткали собі саван із власного волосся, а на могилу прив'язували косу із куделі. Отже, образ пострижин символізував і жертву богам, і поняття "народження-смерть". Відгомін про цей язичницький звичай знаходимо у постриганні допризивників, що йдуть в армію. Існував також звичай зберігати волосся у медальйонах як символ вічної пам'яті. Історії відомий факт, коли Павло Грабовський зберіг пасмо волосся своєї коханої Надії.
У християнстві вистригання волосся у дитини є одним із елементів обряду хрещення.
У фольклорі є чимало образів золотокосих царівен, золотогривих коней. Волосся символізувало вогонь, сонце, силу, красу.
О.Потапенко.

Вінок - символ слави, перемоги, святості, щастя, успіху; скорботи, смерті; могутності, миру; Сонця; влади; цнотливості, молодості, дівоцтва.
Вінок має подвійну символіку. Це або увінчання шаною кого-небудь як переможця чи тріумфатора, або знак скорботи за померлим чи загиблим. Усі інші значення зводять, очевидно, до цих основних.
У часи античності вінок /лат. corona/ одягали як бенкетний або застільний атрибут, котрий символізував щастя та талант. Таку функцію вінок виконував, коли при його допомозі прикрашали священні предмети та об'єкти, котрим поклонялися. Оратори одягали його під час своїх промов. Вінком нагороджували тих, хто відзначався на війні. Згодом він служив символом службової відзнаки. Звідси походить КОРОНА, символізуючи владу сеньйора або короля.
Обидва значення символу притаманні вінку нареченої. Її прикрашали вінком - як знаком чистоти і незайманості, але разом з тим він означав і смерть попереднього життя та відродження нареченої в іншій якості. У традиціях Заходу наречена обов'язково одягала фльордоранж, тобто вінок, в який упліталися штучні білі квіти. Цей звичай був запозичений у арабів, де вінок з квітів апельсину /оранж/ символізував родючість.
Увінчання особливо було поширене у Давній Греції та Давньому Римі. У греко-римській традиції вінок з квітів є діадемою Флори; з глоду або вербени - символізує весілля, з дубового листя - нагороду за врятування життя, з трави - нагороду римському воїну або рятівнику життя людини. В Греції вінком нагороджували переможців:"Олімпійських - з гілок маслини; істмійських - із соснових гілок; німейських - із петрушки" /Купер Дж. Энциклопедия символов. - С.33/.
У наш час заведено увінчувати почесним лавровим вінком /лаврами/ переможців світових чемпіонатів, а також велосипедних гонок. За уявленнями древніх греків, саме лавр міг зняти провину з убивці та наділити пророка даром передбачення. Лавровим вінком увінчували учасника урочистого хорового ходу.
У Римі лавр став символом могутності, перемоги, миру. На полководців, на честь яких робили тріумф, вішали /одягали/ лавровий вінок у храмі Юпітера.
Пізніше лавровий вінок присуджували переможцям поетичних змаганнь. Звідси виникло слово "лауреат".
В Україні вінки мали солярну символіку. Дівчина у вінку асоціювалася з сонцем, котре сходить. Купальські та обжинкові вінки також були символами сонця, що пов'язано з ідеєю плодючості і добра. На свято Івана Купала дівчата кидали вінки у річку, шоб дізнатися про свою долю, свого судженого.
Вінки із стрічками протягом століть використовувалися століттями під час весілля. Не випадково народна творчість зберегла так багато висловів, пов'язаних із вінком: загубити вінок - втратити дівочу честь; як у вінку - дуже гарно; вінчатонько - маленький вінок. Як правило, дівочий вінок плели з квітів барвінку, маку, білого ромен-зілля, синіх волошок, чорнобривців, дикої рожі тощо.
У народі вінки вважали надійним оберегом від усякої нечисті. Напередодні купальських, Зелених свят дівчатам належало вплітати поміж квітів полин, любисток, часник, які мали уберегти від мавок, упирів. Весільні вінки, за віруваннями, охороняли і від поганого ока.
Український віночок. Найулюбленішою прикрасою кожної дівчини був вінок. З ранньої весни до пізньої осені квітчали дівчата свої голови цим дивним створінням природи і рук людських. Цей своєрідний витвір мистецтва був начебто книгою душі дівчини. І кожен допитливий чоловік міг безпомилково визнати по ньому, що коїться на серці володарки цього віночка. Мовою символів, якими були квіти вінка, представниці прекрасної статі виражали свої почуття, стан душі, події, що відбувалися в житті, надію, свої прагнення. Віночок - не лише "знавець душі". Він ще "знахар душі", бо в ньому є чаклунська сила, що знімає біль і волосся береже.
До віночка впліталось багато різних квітів. Переважна більшість із них широко використовувалась в народі як лікарські. Це деревій, звіробій, волошки, ромашки, цвіт і ягоди калини, барвінок, мак та ін. Почесне місце у вінку належить барвінку /див. Барвінок/. Він - символ вічного кохання, сімейного благополуччя, символ життя, безсмертя людської душі. Він прикрашає весільний вінок, груди нареченого, гостей, весільний коровай. З метою охорони до весільного вінка нареченої вплітали також полин-"траву над травами", один із найсильніших оберегів, мак-видюк, м'яту-руту.
Влітку віночок сплітали із набору різних трав і квітів, а останнім у році був вінок із золотавого й червоного листя.
Кожна квітка у вінку мала своє значення. Так, цвіт вишні та яблуні символізував материнську відданість і любов, ромашка - символ дівочої цноти і чистоти, незайманості, хміль - гнучкість і розум і т.п.
Жила у народі наука плетіння вінка. Важливо було знати, як і коли плести, як зберегти квіти у вінку, яке зілля з яким має сусідити і т.п. Збирали квіти у певні дні й у певну годину в залежності від призначення вінка, при росі чи без неї. Категорично заборонялося вплітати до вінка листя і квіти "нечистого" зілля, як-от листя папороті, цвіт вовчих ягід, дурман, гірчицю, осот, осоку та ін. Перед виплітанням вінка квіти "очищали".
Збережімо наші вінки-вінчатонька, бо вони - пелюсткова душа, цвіт української нації!
Ю.Мільошин, В.Куйбіда.